Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №4 "Ромашка" Центр розвитку дитини

 

Догойда Віта Миколаївна

 


Похожее изображение

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗІЇ В ДОШКІЛЛІ
 
Перший етап введення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загальноосвітнього простору здійснюється в дошкільному закладі.
Включення таких дітей у педпроцес дитсадка змі­нює насамперед установки дорослих: у всіх дітей є особливості, а не тільки у дітей з особливи­ми освітніми потребами. Дотепер у педагогічній практиці цим особливостям не завжди приділялася належна увага. Особливості “особливих" дітей не помічати неможливо — доводиться змінювати пед­процес, щоб професійно розв’язувати проблеми їх освіти разом з іншими. Водночас, створюючи спе­ціальні особливі умови для “особливих” дітей, пору­шуємо принцип рівних прав для інших вихованців. Тому маємо навчитися працювати, враховуючи ін­дивідуальні особливості кожного.
За такого підходу педагогіка змінюється в ці­лому: вона стає інклюзивною, не тільки в тому сен­сі, що “особливі” діти мають бути включені в уже вибудуваний процес трансляції знань, умінь та навичок дітям, які розвиваються нормально, а й у тому, що освіта з урахуванням індивідуальних від­мінностей дітей потребує створення нових форм та способів організації освітнього процесу. Тут потріб­ний постійний творчий пошук, внесок від кожного. До педпроцесу залучаються всі його учасники — педагоги, батьки, діти, адміністрація. Розглянемо основні принципи дошкільної інклюзивної освіти.
 
Принципи дошкільної інклюзивної освіти
  • Принцип індивідуального підходу пе­редбачає вибір форм, методів і засобів на­вчання та виховання з урахуванням індивіду­альних освітніх потреб кожної дитини в групі. Індивідуальні програми розвитку ґрунтуються на діагностиці функціонального стану дитини й припускають вироблення індивідуальної стра­тегії розвитку конкретного вихованця. Індиві­дуальний підхід передбачає не тільки увагу до потреб дитини, але й надає їй самій можли­вості реалізувати свою індивідуальність.
  • Принцип підтримки самостійної актив­ності дитини. Реалізація цього принципу дає змогу формувати соціально активну особис­тість, яка є суб’єктом свого розвитку та соці­ально значущої діяльності. Якщо активність — цілком прерогатива дорослих, формується так звана “навчена безпорадність” — феномен, коли дитина очікує зовнішньої ініціативи, сама лишаючись пасивною. Це стосується і батьків дітей з особливими потребами. Батьки мо­жуть сподіватися на допомогу або активно до­магатися пільг від держави, ігноруючи власні можливості участі у соціальному житті.
  • Принцип активного залучення в освітній процес усіх його учасників передбачає створен­ня умов для розуміння та прийняття одне одного з метою досягнення плідної взаємодії на гуманіс­тичній основі. Інклюзія — активне включення дітей, батьків і фахівців у спільну діяльність.
 
  • Принцип міждисциплінарного підходу. Різ­номанітність індивідуальних характеристик дітей диктує необхідність комплексного, міждисциплі­нарного підходу до методів та засобів виховання й навчання. Фахівці , що працюють у групі, регулярно здій­снюють діагностику дітей та складають в результаті обговорення освітній план дій, розрахований як на конкретну дитину, так і на групу в цілому.
 
  • Принцип варіативності в організації проце­сів навчання і виховання. Включення в інклюзив­ну групу дітей з різними особливостями розвитку передбачає наявність варіативного розвивального середовища, тобто відповідних розвивальних та дидактичних посібників, засобів навчання, безбар’єрного середовища, варіативної методич­ної бази та здатність педагога до застосування різ­номанітних методів і засобів роботи  
                                                                            
  • Принцип партнерської взаємодії із сім’єю. Завдання фахівця — встановити довірчі партнерські взаємини з рідними дитини, домовитися про спіль­ні дії, уважно ставитися до їхніх запитів.
 
  • Принцип динамічного розвитку освітньої моделі дошкільного закладу. Модель дитсадка, включаючи нові структурні підрозділи, фахівців, розвивальні методи і засоби, може змінюватися.
 
На жаль, доводиться констатувати: нині мало хто в нашій країні готовий до повноцінного впровадження моделі інклюзивної освіти через недостатню кваліфікацію кадрів, відсутність норма­тивної бази, досить високу витратність процесу. Тож сучасний етап слід розглядати як перехідний і рухатися дуже обережно, обмірковуючи кожний крок, аналізуючи умови та добираючи оптимальні засоби для реалізації інклюзії у практиці.
На жаль, доводиться констатувати: нині мало хто в нашій країні готовий до повноцінного впровадження моделі інклюзивної освіти через недостатню кваліфікацію кадрів, відсутність норма­тивної бази, досить високу витратність процесу. Тож сучасний етап слід розглядати як перехідний і рухатися дуже обережно, обмірковуючи кожний крок, аналізуючи умови та добираючи оптимальні засоби для реалізації інклюзії у практиці.

Похожее изображение

   Поради й рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина з особливими потребами.
 
1.   Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на дитині.
2.    Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.
3 Сприяти   створенню   у   дитячому   колективі   атмосфери   доброзичливості,
справедливості й терпимості.
4- Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
5- Намагатися  наблизити  навчальні  завдання до потреб  і  можливостей такої дитини.
6.     Співпрацювати з іншими  педагогами (логопедом, психологом, лікарями) та батьками в
Похожее изображение
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Батьки хворої дитини повинні пам'ятати, що він є особистістю зі своїми надіями, мріями, правами і достоїнствами. Потреби такого малюка нічим не відрізняються від потреб будь-якого іншого дитини. Не варто замикатися на цьому, забуваючи про інших членів родини.
Не потрібно ставитися до малюка з таким захворюванням, як до важкої ноші. Даруєте малюку свою любов, і він відповість вам тим же.
Не варто бентежитися цікавих поглядів сторонніх, ставитеся з ним спокійно, без збентеження відповідаючи на запитання знайомих і перехожих.
Не потрібно відмовлятися від нових знайомств, якщо це необхідно, головне - щоб ви і малюк відчували себе комфортно.
Зустрітися з батьками, які мають діток з таким же захворюванням, спілкуйтеся з ними, обговорюйте питання, які стосуються ваших дітей.
Дитині з таким захворюванням, як хвороба Дауна, бажано відвідувати звичайну школу, так як, навчаючись у спеціалізованому закладі, він в очах інших людей виглядає не таким, як інші, а значить, йому буде складніше завести друзів і спілкуватися з людьми. Для таких діток дружба з іншими дітьми дуже важлива і допомагає їм отримати необхідні соціальні навички.
При правильно організованому догляді, ранньої підтримки та психологічної допомоги дитина з таким захворюванням виросте цілком адекватним і подарує своїм батькам позитивні емоції і насолоду від спілкування.

Институт межкультурной коммуникации и международных отношений ...