Консультації
Тема: «ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї»
Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім'ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов'язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.
У фізичному вихованні дітей в сім'ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами — від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту).
Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім'ї:
• ранкова гімнастика;
• ранкова спеціалізована гімнастика;
• фізкультхвилинки;
• заняття із загальної фізичної підготовки;
• самостійні тренувальні заняття;
• участь у змаганнях;
• прогулянки (лижні, велосипедні, пішки);
• процедури для загартування;
• туризм;
• рухливі і спортивні ігри.
Основним періодом занять батьків із дітьми є вік від 2 до 6 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім'ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом — все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.
Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, щоб вони стали для неї необхідними щодня. Тривалість домашнього заняття може бути різною — залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (якщо дитина втомилася після тривалої прогулянки, то, отже, і тривалість заняття доречно зменшити).
Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять — не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м'язових груп.
Вправи перед вечерею — найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки, як правило, вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років — 20-30 хвилин.
Після вечері займатись із дітьми фізичним вихованням не рекомендується. Адже, після їжі інтенсивна рухова діяльність є шкідливою (в будь-який час доби). І крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.
Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім'ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.
Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови!
Тема: «ЗАВДАННЯ, МЕТА ТА ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ТА РУХЛИВИХ ІГОР»
Чим і як займатись? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв'язку з чим вони поділяються на п'ять основних груп.
До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.
До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів (перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).
Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.
До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або в приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування і розгойдування (пролізти під стільцями, перестрибнути через кубики; перелізти через ліжко). У цих вправах важливою є не стільки точність виконання, скільки швидкість пристосування до незвичних, умов.
П'яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.
Основні правила безпеки, яких потрібно обов'язково дотримуватися, виховуючи у дитини сміливість:
1. Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап'ястя—тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від надмірного згинання, а голову — від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на досконалішому знанні можливостей Вашої дитини.
2. Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з'явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.
3. Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м'якій підстилці (килимку, траві).
4. У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози (нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1-2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.
5. Тривалий вис на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння — дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні (наприклад, на кільцях).
6. Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння (наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.
7. Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено, не послаблюючи уваги.
8. Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.
Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син чи дочка зростатимуть здоровими, спритними, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.
А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, організованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.
Тема: «ЦІКАВА ФІЗКУЛЬТУРА»
Як неоцінений Божий дар сприймаємо ми дітей, покладаючи надію на те, що виростуть вони здоровими, добрими, розумними. Проте за останні роки стан здоров’я дітей в Україні погіршився, що пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС, збільшенням нітратів та радіонуклідів у продуктах харчування, забрудненням наших морів, річок та повітря. Зросла кількість застудних та інфекційних захворювань, що негативно позначається на фізичному розвиткові та руховій підготовці дошкільнят. Тому варто поставити собі за мету: поглибити фізкультурно-оздоровчу роботу з дітьми, використовуючи такі методи і засоби, які сприяли б функціональному вдосконаленню дитячого організму, робили його стійким та витривалим.
Для реалізації цієї мети необхідно поставити такі завдання:
- Розвиток і зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей.
- Формування щоденної потреби у фізичних вправах та спорті.
- Виявлення нахилів і здібностей кожної дитини.
Можна багато говорити про користь фізичних вправ, закликати виконувати їх, але ефект буде незначним, якщо в оченятах хлопчиків і дівчаток не запалає вогник непідробного захвату. Малі діти наполегливо вимагають ігри. Це їхня природа, їхнє життя. В практиці необхідно використовувати театр фізичного виховання та оздоровлення дітей дошкільного віку, провідною ідеєю якого є ігровий стиль роботи.
Використовуйте принцип: “Граючи – оздоровлювати; граючи – виховувати, граючи – розвивати, граючи – навчати”. Кожному заняттю і кожній вправі надайте назву, взяту з реального життя, зрозумілу дошкільнятам. Діти швидко входять у пропонований образ і сприймаючи його, старанніше виконують рухи, проявляють волю, терплять утому. При цьому вони ще й отримують велику емоційну насолоду.
“Цікаві фізкультуринки” – це окремі, не пов’язані один з одним сюжети й корисні фізичні вправи-ігри. Їхні назви придумують з гумором, дитячою “смішною” мовою: “Жабка”, “Двоніжка”, “Солодка парочка”, “Ведмедик”, “Павучок”, “Товстопузики”. Такі назви розважають дітей, викликають у них усмішку, а для вас головне – заряджати малят світлою енергією радості.
Подобаються малюкам спортивні ігри та вправи з елементами змагання. Свої здібності та вміння вихованці демонструють під час спортивних свят і розваг. Тут жоден не буває глядачем, всі діти – учасники.
Звичайно, всі батьки прагнуть бачити своїх дітей здоровими та життєрадісними. Цілеспрямована робота з фізичного виховання, система оздоровчих заходів сприяють покращенню фізичного розвитку дошкільнят, зміцненню їхнього здоров’я. Хочеться бачити втішні результати і в нашому дошкільному закладі. Малята усвідомлюють, від чого залежить уміння швидко бігати, легко і красиво ходити, бути стрункими, витривалими, терплячими.
Я впевнена, що завдяки спільній співпраці інструктора з фізкультури та батьків малята потоваришують з фізичною культурою і спортом, продовжать вдосконалюватись у школі і в подальшому своєму житті.
Тема: «СПІЛЬНА РОБОТА БАТЬКІВ І ІНСТРУКТОРІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ»
Питання взаємозв’язку дошкільного закладу та сім’ї щодо зміцнення здоров’я та забезпечення ефективного фізичного розвитку дитини не втрачає своєї актуальності. Щоб зберегти та зміцнити здоров’я дитини, дорослі мають:
- створити у дошкільному закладі та сім’ї умови для зміцнення здоров’я і зниження захворюваності дітей;
- забезпечити кваліфікований медичний нагляд;
- формувати навички здорового способу життя, зокрема – власним прикладом;
- зберегти та зміцнити здоров’я дітей можна лише завдяки спільним зусиллям педагогів і батьків.
Ефективність співпраці батьків і педагогів залежить насамперед від того, як складається взаємодія дорослих у цьому процесі. Результат фізичного розвитку і зміцнення здоров’я дітей може бути успішним лише за умови, якщо педагоги і батьки стануть рівноправним партнерами, адже вони виховують тих самих дітей. У основі цього союзу має бути:
- єдність прагнень та інтересів, поглядів на освітній процес;
- вироблення спільних цілей та завдань;
- спільний пошук шляхів досягнення очікуваних результатів.
Щоб досягнути такої єдності, насамперед слід створити відповідне інформаційне середовище з питань зміцнення здоров’я та фізичного розвитку дітей. Структура інформаційного середовища для батьків і педагогів з питань зміцнення здоров’я та фізичного розвитку дошкільників.
У результаті активної взаємодії педагогів, інструкторів з родинами вихованців у батьків формується розуміння процесів розвитку, які відбуваються з їхньою дитиною. Це дає змогу батькам своєчасно надати потрібну допомогу, набагато ефективніше розв’язувати завдання, пов’язані зі зміцненням їхнього здоров’я, здійснювати профілактику ранніх відхилень у розвитку дітей.
Десять порад батькам при організації роботи з фізичної культури:
1. Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичною культурою, у жодному разі не проявляйте зневагу до фізичного розвитку, так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий. Як ви ставитеся до фізичної культури, так буде ставитися до неї і ваша дитина. Часто дитина живе під вантажем заборон: "не бігай", "не шуми", "не кричи голосно". Обмеження потреби у самовираженні особливо позначається на зниженні самооцінки і активності підростаючої людини.
2. Всебічно підтримуйте в своїй дитині високу самооцінку - заохочуйте будь-яке його досягнення, і у відповідь ви отримаєте ще більше зусиль. Висока самооцінка - один із потужних стимулів для дитини виконувати будь-яку роботу, будь то домашнє завдання або ранкову гімнастику. На заняттях фізичною культурою витримуйте єдину лінію поведінки «обох батьків», не допускайте протилежних розпоряджень (мама - "вистачить бігати"; тато – «побігай ще хвилин п'ять»). Єдина думка батьків сприяє підвищенню інтересу дитини до фізкультурних занять.
3. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час занять фізичними вправами, спробуйте зрозуміти, чому дитина вередує, не виконує, здавалося б, елементарних розпоряджень батьків, яка причина її негативних реакцій (втома або якесь приховане бажання - наприклад, дитина хоче швидше закінчити заняття фізкультурою, щоб дивитися цікавий мультфільм). Не шкодуйте часу і уваги на те, щоб встановити з нею душевний контакт.
4. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З'ясуйте причину відмови, виправте її і лише після цього продовжуйте заняття.
5. Не сваріть свою дитину за тимчасові невдачі. Пам'ятайте: дитина робить тільки перші кроки в невідомому, для неї світі, а тому вона болісно реагує на те, що навколишні вважають її слабкою і невмілою. Дайте дитині зрозуміти, що ви поважаєте її почуття, бажання, думки і рахуєтеся з ними.
6. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ. Хоча практично всім дітям подобаються рухливі ігри, але деяким з них не вистачає якихось якостей, фізичної сили. Не відмовляйте дитині в проханнях купити їй гантелі або навісну перекладину для підтягування (вона хоче наслідувати свого улюбленого героя книги або мульфільму в силі і спритності).
7. Не змінюйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, що їй подобається, як можна більше, щоб міцно засвоїти вивченi рухи.
8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури виконання фізичних вправ, не допускала недбалості, виконання абияк, все робила "на відмінно".
9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій, бажання. Не застосовуйте до неї суворих заходів, намагайтеся привчати її до фізичної культури власним прикладом.
10. Пам'ятайте три непорушних правил закону, які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розумiння, любов i терпiння!!!
В здоровому тілі – здоровий дух! Тому працюймо над цим!
Тема: «ЯКИЙ ВИД СПОРТУ ОБРАТИ ДИТИНІ ?»
Який вид спорту вибрати для дитини?
Перш ніж прийняти остаточне рішення, до якої спортивної секції записати дитину, слід звернути увагу не лише на її фізичні дані, але й на характер, темперамент і… групу крові. А також не забудьте порадитися з дитячим психологом. Дитина повинна відвідувати гурток або секцію із задоволенням, а не тому, що батьки примушують. Надайте їй можливість самій вибрати, чим займатися. Може вона далека від спорту і мріє малювати? У жодному випадку не потрібно мучити малюка.
ВИБІР ЗАВЖДИ Є!
Різноманітних гуртків і секцій зараз дуже багато – спробуйте декілька варіантів, подивіться на реакцію дитини, зрозумійте, що їй більше до душі. Наприклад, ви точно вирішили віддати дитину в спортивну секцію, і вона ніби й не проти. Але якщо ви хочете зробити з малюка професійного спортсмена, то потрібно починати тренування не пізніше 5 – 6 років, а займатися для здоров’я і задоволення можна в будь-якому віці. Дошкільнят варто все-таки поберегти і віддати в секції, де навантаження рівномірно розподіляється по всьому тілу. А починаючи з 7 років можна вибирати будь-який вид спорту.
Що дівчаткам, що хлопчикам?
Для дівчаток підійдуть бальні танці – це ідеальний вид фізичної активності. Під час занять працюють усі м’язові групи і за рахунок цього формується гарна фігура, а рухи стають пластичними і граціозними. Батьки хлопчиків (особливо татусі) зазвичай негативно ставляться до танцювального гуртка, вважаючи це не чоловічим заняттям. І дуже даремно. Звичайно, таких м’язів, як після гирі і штанги, танцями не накачаєш, але у хлопчика буде підтягнуте тіло, спритність, ідеальне почуття рівноваги, витривалість. Та не забувайте про сучасні танцювальні стилі (брейк, хіп-хоп), в яких необхідна гарна фізична підготовка. Уміння за себе постояти дуже важливе як для хлопчиків, так і для дівчаток. Подумайте про те, щоб віддати дитину на єдиноборства – рукопаш гопак, карате, таеквондо та ін.. при цьому треба дуже ретельно обирати вид боротьби, познайомитися з тренером, відвідати кілька занять і вирішити, чи підходить це вашій дитині. Дуже добре для дівчаток і хлопчиків – плавання. Це і загартовування організму, і фізичний розвиток. Та й не забувайте, що воду люблять усі діти, це для них ще й задоволення.
Спорт за групами крові, доводять навіть і таку відповідність!
Діти з Ι групою крові – природжені лідери, наполегливі та цілеспрямовані. Не існує спортивної вправи, якої вони не опанували б, результату, якого не досягли б. вони вірять у власні сили, часто бувають напрочуд амбіційними, чужі успіхи сприймають завжди трагічно. Найбільш вдалі види спорту для дітей із Ι групою крові – індивідуальні: гімнастика, одиночне фігурне катання, плавання, важка атлетика, боротьба.
Якщо у дитини ΙΙ група крові, ймовірно, вона добре уживається з оточенням, вболіває не лише за себе, а й за інших, уміє грати в команді. Найбільш вдалі види спорту для дітей із ΙΙ групою крові – командні: футбол, хокей, волейбол, біатлон, парне фігурне катання, народні та спортивні танці тощо.
Діти з ΙΙΙ групою крові – індивідуалісти, які і в житті, і в спорті орієнтуються виключно на свої потреби. Тому часто поводяться непередбачувано, люблять бути оригінальними. Наприклад, граючи в команді, можуть врятувати ситуацію, «вирвати» перемогу, коли на це ніхто не розраховує, або, навпаки, підвести команду в найвідповідальніший момент. Найбільш вдалі види спорту для дітей із ΙΙΙ групою крові – індивідуальні: стрибки, лижі, біг, плавання.
Діти з ΙV групою крові здебільшого мають спокійний, урівноважений характер і трохи вповільнену реакцію. Види спорту на швидкість реакції, наприклад, теніс, фехтування, баскетбол – не кращий вибір для них. Найбільш вдалі види спорту для дітей із ΙV групою крові – із щадним навантаженням: плавання, легка атлетика, шахмати, хореографія, бальні танці.
Здоров’я Вам і Вашим дітям!
Тема: «ДИТЯЧИЙ ТУРИЗМ. ЦІКАВО ТА КОРИСНО!»
Дитячий туризм – це, насамперед, здоров"я дітей, їх фізичний гарт, рух, а також захоплюючий вид активного відпочинку.
Краєзнавство - живе пізнання навколишнього світу, поглиблене ознайомлення з найближчим природним і соціальним середовищем, метою якого є виховання в дітей ціннісного ставлення до природи, людей, минулого і сьогодення.
Краєзнавчо-туристська діяльність охоплює одразу три компоненти: оздоровчий, виховний і пізнавальний, тобто передбачає гармонійний розвиток особистості.
Надійний засіб фізичного розвитку - дитячий туризм, він має багато функцій:
- турпохід – це засіб для закріплення фізичних навичок, прищеплення дітям правил особистої гігієни. У поході наочно виявляється користь чистоти та фізичної витривалості;
- самообслуговування – вміння правильно користуватися одягом, взуттям, спорядженням. Тут – невичерпні можливості виховання у дітей охайності, організованості, від яких залежить самопочуття та благоустрій туриста під час мандрівки;
- трудове виховання не обмежується лише формуванням відповідних туристських вмінь, навичок самообслуговування та культурно-гігієнічних навичок. Тут діти знайомляться з суспільно корисною працею. Під час походів юні туристи не лише засвоюють елементарні прийоми побутової праці, а й вчаться узгоджувати спільні дії в роботі;
- туризм має на меті виховання колективістів, тобто людей, які вміють, долаючи труднощі та перешкоди, поділяти радість та біль оточуючих;
- туристу невідомий дефіцит спілкування, у нього завжди багато друзів.
Також у своїй роботі слід використовувати спостереження.
Малеча любить вчитися, особливо, якщо її вчать старші діти. Дайте їм і цю можливість. Діти люблять пізнавати нове, набувати вміння, часто роблять це, наслідуючи авторитетних для них людей, чи старших.
Малята люблять бути самостійними. Це якнайкраще відповідає нашим завданням організації навчання та виховання.
Щоб організувати дії дітей в грі, слід ввести рангові обов'язки туристських і краєзнавчих знавців, вони дуже прості і доступні для малят.
У дитячому садку знавці можуть бути на одному рангу. Під час перших прогулянок всі діти стають знавцями туристських шляхів, під час прогулянки на зліт туристів інших груп – знавцями-вболівальниками, під час прогулянки «В гостях у туристів-старшокласників» - знавцями рюкзака. Готуючись до прогулянки чи іншого туристського заходу, виділяємо найвагоміше, з нашої точки зору, питання, і робимо всіх дітей знавцями цього питання. Наприклад, збираючись до музею чи театру, ми пропонуємо дітям стати знавцями правил поведінки в музеї чи театрі. В залежності від розвитку дітей, деяким можна дати доповнюючий другий ранг. Наприклад, всі діти – знавці рюкзака, а окремі – знавці віршів про природу, квіти, пору року, хтось бере на себе відповідальність проводити ранкову гімнастику під час туристичного походу і т.п.
Наше завдання – досягти того, щоб на кожному з етапів туристсько-краєзнавчої справи працювала сама дитина. Тільки тоді, разом з батьками, ми можемо різнобічно вивчити дитину, направити її дії в бажаному напрямку, виявити творчі здібності і можливості, розпізнати обдарування й таланти, фізично загартувати.
Змістовного Вам командного дозвілля!
Правильна організація рухової діяльності дітей з раннього віку – запорука їхнього гармонійного всебічного розвитку та міцного здоров я.
Рухова активність – природна біологічна потреба людини. Від того, наскільки ця потреба задоволена, залежить подальший структурний розвиток організму. Ця істина, відома з давніх часів, сьогодні набуває неабиякої ваги й актуальності. Як не дивно, але у сучасному світі, що перебуває у невпинному русі, самі люди рухаються мало: сидять на роботі, у транспорті, вдома та на відпочинку. Спосіб життя дорослих позначається і на малюках. І навіть у наймолодших трапляються випадки гіподинамії!
На жаль, доволі часто батьки обмежують рухову активність своїх дітей, втихомирюючи їх або навіть забороняючи бігати, стрибати, шуміти, тобто «заважати» дорослим. Нерідко з вуст батьків звучить: «не бігай багато, бо спітнієш і застудишся», «не катайся на велосипеді, бо впадеш» тощо. Подібні обмеження та заборони аж ніяк не сприяють фізичному і психічному розвиткові дитини, закріпленню рухових навичок, загартуванню та формуванню адаптаційних реакцій до мінливого зовнішнього середовища.
Тож саме час бити на сполох. Адже зниження рухової активності зумовлює цілу низку проблем: загальмовується обмін речовин в організмі, погіршується робота кардіореспіраторної, центральної нервової систем, ослаблюється кістково-мязовий апарат, зменшується опірність організма проти психічних розладів та інфекційних захворювань. Малорухливий спосіб життя і низький рівень фізичної підготовленості – першочергові фактори слабкого здоров я людини.
Запобігти цим проблемам можна лише за правильної організації життєдіяльності та рухової активності малюків з раннього дитинства. Рухова активність дітей раннього віку визначається за такими критеріями: кількість умовних кроків, тривалість, інтенсивність. Для вимірювання умовних кроків використовується спеціальний прилад – крокомір. Нормативна інтенсивність рухової активності, тобто середня кількість рухів за хвилину, становить приблизно 40-45 рухів за хвилину у дворічних дітей, 46-52- у трирічних.
У цьому віці немає істотних відмінностей у руховій активності хлопчиків та дівчаток. Щодо сезонних змін рухової активності малюків, то варто зазначити, що навесні і влітку вони рухаються більше, ніж восени та взимку.
У кожної дитини свої індивідуальні особливості: характер, здібності, схильності, інтереси, життєвий досвід, так як і свій рівень рухової активності. Навіть при ознайомленні з новою іграшкою діти проявляють свою активність по-різному. Наприклад, іграшкову машинку одна дитина возить, сидячи на килимку, друга – лежачи на підлозі; третя – різко штовхає машину та із задоволенням біжить за нею. Деякі діти, особливо на третьому році життя,можуть довго без будь-яких емоцій і додаткових рухів возити машинку по колу, тримаючи за мотузку. До кожного з цих дітей потрібен свій підхід.
Зважаючи на визначені орієнтовні норми рухової активності малюків, вирізняють дітей з високою, середньою і низькою рухливістю. Малюки, показники рухової активності яких найбільше відповідають нормі, вважаються дітьми із середньою рухливістю. Для них характерна врівноважена й спокійна поведінка, рівномірна рухливість протягом усього дня.
