Сестра медична старша:

Антонюк Юлія Володимирівна

Сестра медична з дієтхарчування:

Консультація для батьків

Діти, які мають захворювання органів травлення, потребують особливого підходу. Адже для них необхідно дібрати дієту, що задовольнятиме потреби чутливого організму й водночас не перевантажуватиме його, а також методи оздоровлення, які діти сприйматимуть охоче.

Поширені захворювання органів травлення:

-         дискенезія жовчовивідних шляхів;

-         диспанкреатизм;

-         дисбактеріоз кишківника;

-         реактивний панкреатин;

-         холецистит;

-         запалення шлунку – гастрит;

-         запалення товстого і тонкого кишківника – коліт та ентероколіт;

-         ферментопатія.

 За такої специфіки захворювань особливої уваги потребує організація харчування дітей і профілактично-оздоровчої роботи. Таким діткам рекомендована  дієта №5, призначення якої – нормалізувати функціональну здатність печінки та жовчовивідних  шляхів, підвищити накопичення у ній глікогену, розвантажити жировий і холестериновий обмін, поліпшити виділення жовчі, моторну діяльність кишечнику. Жири в дієті № 5 обмежені на 15-25% проти норми.

 Продукти і страви, що рекомендовані для дієти №5: хліб-пшеничний, не свіжоспечений, печиво галетне. Супи – з овочами, крупами, з вермішеллю, молочні, фруктові. Страви з м'яса – нежирні сорти м'яса, птиця, кролик у відварному вигляді і страви з рубленого м'яса (після відварювання тушити і запікати). Страви з риби – варена, запечена після відварювання. Страви і гарніри з овочів – картопля, різні овочі у вигляді салатів або відварні, запечені. Страви і гарніри з круп і макаронних виробів – різні каші, пудинги, запіканки з круп, вермішель. Страви з яєць – яйця варені, омлет. Фрукти і ягоди, соки-ягоди і фрукти солодких сортів у свіжому вигляді, киселі, компоти, яблука сирі і печені. Кондитерські вироби – цукор, варення, джем, мед, мармелад, зефір. Молочні продукти і страви – молоко, кисломолочні продукти, сир кисломолочний у стравах (запіканки, ліниві вареники). Жирні продукти – олія, масло вершкове, вершки, сметана. Напої – чай, чай з молоком, кава злакова з молоком, ягідні, овочеві соки, настій шипшини.

Кількість їжі, яку кожна дитина має спожити протягом дня, розподіляємо так: сніданок – 25 %, обід – 35 %, підвечірок і вечеря – по 20 %. Завжди дбати аби їжа, яку даємо дітям, мала привабливий вигляд і апетитний запах; приділяємо увагу естетичному оформленню столів. Адже це стимулює апетит та поліпшує настрій дітей, що при їхніх діагнозах набуває вагомого значення. Дітям із пониженим апетитом за 10-15 хв. до їжі даємо випити чверть склянки кип'яченої охолодженої води – це має жовчогінний ефект.

Щороку діти із захворюванням органів травлення проходять диспансерний огляд, під час якого їх обстежують гастроентеролог; дерматолог та інші спеціалісти. Відтак дітям призначають різні процедури для проти рецидивного лікування та оздоровлення, які проводить медична сестра дошкільного закладу. Оздоровчу роботу проводимо не тільки специфічну, спрямовану на поліпшення стану органів травлення дітей, а й загальну – для зміцнення всього організму, підвищення імунітету дітей.

У дошкільних закладах, де функціонує фізіотерапевтичний кабінет, відповідно до призначень лікаря-педіатра роблять такі процедури, як от:

-         сліпе зондування мінеральною водою;

-         парафінові та озокеритні аплікації;

-         синглетно-киснева терапія;

-         фітотерапія;

-         магнітотерапія;

-         аерофітопрофілактика;

-         полоскання рота «срібною» водою.

Розглянемо кожен із видів процедур докладніше.

1.     Сліпе зондування мінеральною водою (тюбаж) проводять дітям із ДЖВШ за гіпотонічним типом для активації роботи жовчного міхура, збільшення секреції жовчі. За певний час до сніданку дітям дають випити 100-200 мл. мінеральної води без газу. Температура води - + 40-45 С. кількість часу до сніданку і тип мінеральної води залежить від кислотності шлунка дитини:

-         знижена – «Єсентуки №4», «Миргородська» за 10-15 хв.;

-          нормальна – будь-яка нейтральна мінеральна вода за 30-40 хв.;

-         підвищена – «Боржомі», «Лужанська №1», «Поляна квасова» за 1 год.

Діти випивають воду дрібними ковтками, потім лягають на правий бік, підклавши під нього грілку (половина – під ребрами, половина – під животом).

Тривалість процедури – 30-40 хв. сигналом до закінчення процедури є бурчання в животі, іноді позив до випорожнення. Після цього діти мають пострибати та поприсідати, аби розігнати жовч. Сліпе зондування проводять 1р. на рік наприкінці зими та навесні протягом 5-7 днів, курс 7-10 процедур.

2.     Лікування парафіном та озокеритом – види термотерапії (лікування теплом), які передбачають накладання теплих парафінових та озокеритних «коржиків» на певні ділянки тіла. У терапії органів травлення в комплексі з іншими процедурами й засобами дають протизапальний ефект. За призначеннями лікаря-педіатра проводять процедури двічі на рік: восени та навесні, тривалість процедур 15-30 хв. після процедури дитина має відпочити протягом 30-60 хв. Курс парафінових та озокеритних аплікацій 10-15 процедур, проведених через день або два дні підряд з перервою на третій.

3.     Уживання синглетно-кисневих коктейлів, які рекомендовано вживати діяти двічі на рік, у жовтні та квітні. Синглетно-кисневі коктейлі успішно використовують як компонент комплексної терапії та оздоровлення за різних захворювань, зокрема і органів травлення,  - панкреатиті, ДЖВШ, ентериті тощо. Для виготовлення даних коктейлів використовують апарат «МІТ – С». Коктейль містить сироп «Холосас» (основний компонент – сироп шипшини рідкий), сироп кореня солодки та воду. У у такому складі коктейль забезпечує жовчогінний ефект, поліпшує обмінні процеси в печінці, діє як протизапальний та здоров'язміцнювальний засіб. Синглетно-кисневі коктейлі не дають дітям натщесерце. Між прийомами їжі та уживанням пінки має пройти не менше години. Найзручніше давати дітям коктейлі за годину до обіду. Діти вживають синглетно-кисневі коктейлі по 200 мл щодня протягом 15-ти днів .

4.     Фітотерапія. Двічі на рік, у вересні та травні, рекомендовано проводити проти рецидивні фіто курси вживання жовчогінного чаю та настою шипшини. До складу чаю належать такі рослини:

-         квіти цмину піщаного (безсмертника) – 40%;

-         трави деревію – 20%;

-         листя м'яти перцевої – 20%;

-         плоди коріандру – 20%.

 Цей чай має жовчогінні, протизапальні та спазмолітині властивості. Його профілактичний прийом підвищує апетит, сприяє поліпшенню травлення, нормалізує моторику шлунково-кишкового тракту. Дають дітям чай по 100 мл на день за 30 хв. до прийому їжі протягом 10 днів.

Настій шипшини – є універсальним здоров'я-зміцнювальним засобом, який має протизапальну дію, активізує ферментні системи та окисно-відновні процеси в організмі, нормалізує вуглеводний обмін; підвищує секрецію жовчі, зменшує ламкість і проникність капілярів. Діти приймають по 30 мл теплого настою шипшини 1 роц на добу після їжі. Тривалість курсу 10-15 днів.

5.     Магнітотерапія – це вплив постійного або перемінного низькочастотного поля на певну ділянку тіла із лікувального або оздоровчою метою. Зокрема, за захворювань органів травлення магнітотерапію використовують для усунення болю, зменшення запалення і набряків. Для процедур використовують апарати «Полюс 101» та «АМТ -01». Для цього дитина зручно лягає або сідає на дерев'яному стільці. Індуктор апарату поміщають на епігастральній ділянці (без захоплення серця) на тілі дитини або через легкий одяг. Тривалість процедури 5-10 хв. курс 10-15 процедур, щодня.

6.     Аерофітотерапія – курс профілактичних оздоровчих процедур із використанням летючих фітоорганічних речовин лікарських рослин – ефірних олій. Біологічно активні речовини лікарських рослин і ефірних олій, потрапляючи в організм, чинять антимікробну, протизапальну, спазмолітину дію. Аерофітотерапія проводять за допомогою електричного зволожувача повітря, додаючи у воду еферні масла лаванди, шалфею, мандарина, чайного дерева. Перша процедура триває 5 хв., далі збільшується від 9 до 15 хв. курс – 15 днів.

7.     Полоскання горла «срібною» водою – водою, насиченою іонами срібла. «Срібну» воду готують за допомогою спеціальних пристроїв – іонізаторів. Вона є ефективним допоміжним засобом у боротьбі з кишковими інфекціями. Діти полощуть нею горло 1 раз на день після сніданку або після обіду, протягом 10-15 днів.

Раціональне харчування дошкільників - запорука

їхнього здоров`я

 Здоров’я дитини закладається змалечку, коли процеси розвитку  організму найбільш інтенсивні. Серед факторів, що забезпечують інтенсивний розвиток дитячого організму (гігієнічних, оздоровчих, педагогічних) харчування набуває одного із найголовніших значень, адже раціональне харчування дошкільника – необхідна умова його гармонійного росту, фізичного та нервово-психічного розвитку, стійкості до впливу інфекцій та інших негативних факторів зовнішнього середовища. Крім того, правильно організоване харчування формує у дітей культурно-гігієнічні навички, так звану правильну та раціональну харчову поведінку, закладає основи культури харчування.

В сучасних умовах ще більшого значення набуває  харчування  в зв’язку із погіршенням стану здоров’я дітей, порушенням системності харчування в родині, зниженням якості продуктів харчування.

Організація харчування в дошкільному навчальному закладі регламентована законодавчими актами, має певні традиції, режим, раціон. А однією із головних умов є суворе виконання санітарно-гігієнічних вимог на харчоблоці, зберігання продуктів харчування та приготування їжі.

Діти, що відвідують дошкільний навчальний заклад протягом 10,5 годин, отримують трьохразове харчування- сніданок,обід,полуденок, яке забезпечує їх добову потребу у харчових речовинах та енергії приблизно на 75 – 80%. Тому,  організація харчування в дошкільному закладі  повинна  доповнюватись правильним харчуванням в родині.

Перед вступом дитини до дошкільного навчального закладу, рекомендуємо батькам наблизити режим її харчування та склад раціону до умов дошкільного закладу. Необхідно привчати дитину до тих страв, які частіше там готують, особливо, якщо вдома дитина їх не отримувала. На жаль, не всі діти полюбляють все те, що корисно. Тому виховувати у дітей звичку і смак здорової їжі – справа нелегка, потребує терпіння. Часто-густо харчування дітей в родині, особливо у вихідні та святкові дні, зводиться лише до одного принципу – задоволення смаків т а вередувань. Дитині дають те, що вона полюбляє: солодке, борошняне, жувальні цукерки і гумки, чіпси та сухарики, солодкі газовані напої або продукти так званого святкового столу. Необхідно вчити дітей, що не можна відмовлятися від молока, рибних, овочевих страв, та їсти тільки солодощі, бутерброди і закуски. Але буває, що батьки пропонують дітям дорогі делікатеси, вважаючи, що так краще. Проте, такі продукти за своїм складом поступаються «простій» їжі. Також важливо, щоб дитина отримувала достатню кількість їжі, бо звичка їсти багато може привести до негативних наслідків як зайва вага і порушення обміну речовин. Пам’ятаємо, саме від нас з вами залежить здоров'я наших малюків.

Необхідно намагатись, щоб харчування дітей вдома доповнювало раціон дошкільного закладу. Наприклад: на вечерю вдома  рекомендуються ті продукти та страви, які дитина не отримувала в закладі. Якщо дитину приводять за 1–2 години до сніданку, то вдома можна дати стакан соку або фрукти. А у вихідні та святкові дні раціон харчування дитини краще максимально наближати до того, який вона отримує в дитячому садку.

Медсестра радить, консультує, інформує

АДАПТАЦІЯ В ДИТЯЧОМУ САДКУ

Адаптація в дитячому садку – це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячогоколлективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у родині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного і фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та вимог у дошкільному закладі, зазвичай нервують дитину та призводять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам медична сестра здійснює медичний супровід крок за кроком.

Крок 1. Надаємо матеріали для інформаційного стенду. Оновлюється влітку стенд для батьків. Його наповнюють відомостями про те, які документи потрібні для вступу дитини до дитячого садка та що при цьому слід врахувати. Батьки повинні знати про необхідність призвичаювання дитини до розпорядку дня, подібного до розпорядку у дитячому садку, та введення до раціону харчування страв, що готують у дитячому садку. Щоб допомогти батькам підготувати дитину до відвідування дошкільного закладу, медична сестра складає і розміщає на стенді:

- пам’ятку щодо диспансеризації дитини;

- поради для батьків, діти яких уперше ідуть до дитячого садка;

- інформацію про розпорядок дня у дошкільному закладі та поради щодо введення подібного розпорядку дня вдома.

Крок 2. Беремо участь у батьківських зборах, організованих у ДНЗ. Під час батьківських зборів медична сестра розповідає про оформлення медичної картки дитини, правильне харчування та розпорядок дня вдома, загартовування дітей, профілактику гострих респіраторних захворювань та вірусних інфекцій.

Крок 3. Проводимо настановні індивідуальні бесіди. Проводяться індивідуальні бесіди з батьками щодо механізмів звикання дитини раннього віку, стану її фізичного та психічного розвитку, рівня сформованості культурно-гігієнічних навичок. В цих бесідах з’ясовуємо, чи вміє малюк самостійно їсти, користуватися горщиком, вдягатися, вмиватися. Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім ї (неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, зловживання алкоголем), хто не дотримується певного розпорядку дня або чий домашній розпорядок істотно відрізняється від розпорядку у дошкільному закладі.

Крок 4. Проводимо повторні зустрічі з батьками Та прогнозуємо ступінь важкості адаптації. Після оформлення медичної карти дитини, коли батьки отримали результати диспансеризації, можна спрогнозувати характер адаптації майбутнього вихованця. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 10-20 днів, хоч може збільшуватися до 2-3 місяців. Залежно від перед умов, які медична сестра з’ясувала під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації.

Крок 5. Консультуємо вихователів перед прийняттям дітей до дошкільного закладу. Після проведення зустрічей з батьками медична сестра консультує вихователів, де наголошує, щоб вихователь звертав увагу на ознаки нервово-психічний розладів дитини, помітними ознаками є енурез, порушення сну, смоктання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. У ході бесід з вихователями медична сестра приділяє увагу створенню і групах комфортного емоційного мікроклімату. Позитивний настрій у групі значно полегшує адаптацію дитини. Медична сестра нагадує, що у період адаптації не можна насильно годувати та укладати спати дитину, проводити будь-які незвичні для дитини оздоровчі процедури, загартовування. Слід забезпечити дитині умови теплового комфорту і одягати її так, як вона звикла вдома. Не варто наполягати на обов'язковому виконанні вправ під час фізкультурних та музичних занять.

Крок 6. Посилено контролюємо стан здоров’я нових вихованців. Зважаючи на прогнози, медична сестра особливу увагу приділяє проблемним дітям та у разі необхідності інформує лікаря-педіатра про потребу корекції перебігу адаптації. Процес адаптації полегшують:

- емоційний контакт;

- тактильний контакт;

- музичні заняття;

- музичний супровід упродовж дня;

- ігри з піском і водою;

- малювання;

- казко терапія.

Крок 7. Беремо участь у корекції перебігу адаптації. Щоденне спостереження за дітьми з важким протіканням адаптації може виявити проблеми, причини яких є незначні, на перший погляд. Помилки у поведінці батьків. Саме тому звичайна бесіда медичної сестри з батьками (за необхідності до бесіди залучають і вихователя) може істотно посприяти полегшенню процесу адаптації. Якщо батьки не мали часу відвідати батьківські збори та не звернули увагу на поради медичної сестри, розміщенні на інформаційному стенді, їм передаються копії пам’яток під час індивідуальної консультації. Ще раз нагадати про важливість правильного розпорядку дня вдома, режиму харчування та позитивного мікроклімату в родині.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВАКЦИНАЦІЇ ДІТЕЙ

Згідно з Конвенцією про права дитини, прийнятою ООН у 1989 році, кожна дитина має право на вакцинацію. Кожна країна має свій перелік інфекційних захворювань, проти яких проводить обов'язкову вакцинацію. Це означає, що влада бере на себе зобов'язання забезпечити виконання цих щеплень. Так, у США Наглядовим комітетом з питань імунопрофілактики рекомендовано проводитиобов'язкове щепленн япроти гепатиту В, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, Hib-інфекції (інфекції викликаної Hemophilusinfluenzae, тип b), пневмококу, кору, епідпаротиту, краснухи, гепатиту А, а в окремих регіонах і проти туберкульозу. В Україні відповідно до наказу МОЗ України "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні" обов'язково проводяться щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту та краснухи. Забезпечення в Україні обов'язкового щеплення проти зазначених інфекцій регламентовано Розширеною програмою імунізації, прийнятою ВООЗ.

В Україні для рутинної імунізації дифтерії, правця, кашлюка за державний кошт використовується вакцина з цільноклітинним кашлюковим компонентом, переважно вітчизняного виробництва — АКДП. Необхідно пам'ятати, що кашлюк найбільш небезпечний для дітей грудного віку, особливо протягом перших 6 місяців життя, коли його перебіг має найтяжчий характер та серйозний прогноз щодо подальшого розвитку дитини через часті приступи апное, гіпоксичне пошкодження мозку, а також часте тяжке ускладнення — пневмонію. Саме з таких позицій обґрунтованою є необхідність проведення вакцинації дітей у якомога ранньому віці (в Україні відповідно до календаря профілактичних щеплень — з трьох місяців, у США — з 6 тижнів життя). Правець — убіквітарна інфекція, найефективнішим захистом від якої є планова вакцинація.

Дифтерія в довакцинальний період на території України була однією з головних причин дитячої смертності, рівень захворюваності складав близько 1000 на 100 тис. населення. Масова вакцинація дифтерійним анатоксином дозволяє контролювати захворюваність на дифтерію. Необхідно також зазначити, що на введення дифтерійного анатоксину формується антитоксичний імунітет, що забезпечує нейтралізацію циркулюючого в крові токсину, запобігає перебігу дифтерії в тяжкій формі, з ускладненнями.

З 2002 року територія України має статус вільної від поліомієліту. Проте, незважаючи на це, на континенті існують регіони, де реєструються випадки поліомієліту, і з цих територій може бути завезений поліовірус до нашої країни. В Україні, починаючи з 2000 року, застосовуються два типи вакцин проти поліомієліту: оральна (жива) поліомієлітна вакцина — ОПВ (призначається peros) та інактивована поліомієлітна вакцина — ІПВ (вводиться парентерально).

Кір — захворювання, яке за оцінками ВООЗ щороку на планеті забирає життя у близько 500 тис. невакцинованих дітей. В Україні, незважаючи на високий відсоток охоплення щепленням (не менше 95 %), спостерігався високий рівень захворюваності (до 95,0 на 100 тис. дітей у 2001 р.) і тільки у 2002 р. він різко знизився — до 29,5 на 100 тис. дітей (рисунки 4 та 5). Необхідно також зазначити, що Європейським бюро ВООЗ було поставлено за мету до 2010 року елімінувати кір, тобто припинити ендемічну циркуляцію вірусу кору; при завезенні інфекція не поширюється.

Відповідно до календаря щеплень в Україні вакцинація проти краснухи є обов'язковою і проводиться у віці 12-15 місяців та 6 років. Крім того, з метою профілактики синдрому природженої краснухи, проводять щеплення невакцинованим дівчаткам у віці 15 років. Хоча відсоток щеплених проти краснухи не досягає рівня, що дозволяв би говорити про встановлення контролю над інфекцією, однак тенденції останніх років указують на збільшення охоплення щепленням (51,3 % у 2001 р., 86 % у 2002 р.). Також позитивним є те, що збільшується відсоток вакцинованих дівчаток - підлітків (60 %). Таким чином, складаються передумови для виконання стратегічних цілей ВООЗ — до 2010 року знизити синдром природженої краснухи до частоти менше 1 випадку на 100 тис.новонароджених.

Вакцинація проти епідемічного паротиту в Україні є обов'язковою і передбачає введення дози у віці 12-15 місяців та в 6 років. Подібно до краснухи, зважаючи на більш тяжкий перебіг епідемічного паротиту серед юнаків, в Україні передбачено щеплення у 15 років для хлопчиків. Хоча захворюваність в Україні залишається високою (за 2002 рік в середньому по Україні 164,73 на 100 тис. дитячого населення), відмічається стійка тенденція до її зниження за останні роки .

Обов'язковим до щеплення в Україні є вірусний гепатит В. Доцільність обов'язкового щеплення дітей обґрунтовується високим ризиком хронічного перебігу вірусного гепатиту В у дітей. Так, у новонароджених ризик хронізації даного вірусного захворювання становить 80-90 %, дітей 5 років — близько 25-50 %, а це підвищує ймовірність розвитку первинного раку печінки у 300 разів. Таким чином, використання вакцини проти гепатиту В має опосередкований вплив на профілактику раку печінки, особливо в дитячому віці. Аналогічно до ситуації з охопленням вакцинацією щодо краснухи, охоплення вакцинацією проти гепатиту В є недостатнім для встановлення контролю над даною інфекцією в Україні (за 2002 рік охоплення склало 48,6 % у дітей до 1 року, середінших — 37,3 %), що обґрунтовує стабільну захворюваність на гострий гепатит В (4,1-5,0 на 100 тис. дітей).

  В Україні обов'язковою є вакцинація проти туберкульозу усіх новонароджених, а також передбачені ревакцинації у 7 та 14 років при негативних результатах проби Манту. Такий підхід обґрунтований тим, що вакцинація БЦЖ запобігає виникненню генералізованих форм туберкульозу у дітей раннього віку, а також рекомендована ВООЗ в умовах епідемії.

ОБЕРЕЖНО ГРИП!!!

ГРИП - найбільш поширене гостре респіраторне вірусне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом, та призводить до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової та ендокринної систем.

 Новий непроханий гість типу А (H1N1), що з'явився в Україні має слідуючі симптоми:

- раптове підвищення темпратури тіла більше 380С;

- біль у горлі;

- головний біль;

- кашель;

- нежить;

- утруднене дихання;

- біль у м'язах;

- інколи може бути блювота, діарея та відсутність температури;

- інкубаційний період від 1 до 7 днів.Щоб не захворіти на грип, потрібно:

Заспокоїтись, не панікувати, не бігти до аптеки та не скуповувати все, що стосується ГРВІ.Не чекаючи появи в аптечній мережі оксолінової мазі, перед виходом із дому, слід змастити носові ходи соняшниковою олією, а при поверненні додому ретельно прочистити ніс та прополоскати рота кип'яченою водою.Мити руки з милом якомога частіше та ретельніше.

Обмежити відвідування місць великого скупчення людей (концерти, кіно, дискотеки тощо).

При відвідуванні ринків, магазинів та користуванні громадським транспортом вдягати маску (респіратор), яку слід міняти кожні 4 години.

Якомога частіше провітрювати та здійснювати вологе прибирання приміщення, в якому знаходитеся.

  Не торкатися очей, носа та рота немитими руками.

  Уникати рукостискань, поцілунків, обіймів.

  Дотримуватись теплового режиму.

  Побільше вживати продуктів, багатих вітаміном С.

  Пам'ятати, що кращої профілактики, ніж вакцинація, ще ніхто в світі не придумав.

Якщо ж, не зважаючи на всі профілактичні заходи, Вам не вдалося уникнути захворювання на грип, обов'язково викликайте лікаря, не займайтеся самолікуванням!!!

Невідкладна допомога при укусах тварин, змій, комах, кліщів

Сказ – гостре вірусне захворювання, яке виникає після укусу інфікованої тварини. Характеризується виникненням своєрідного енцефаліту. Захворювання завжди закінчується смертельно. Джерелом інфекції є інфіковані тварини (лисиці, собаки, кішки, вовки, шакали і травоядні тварини). Передача інфекції відбувається при укусах. Збудник (вірус сказу), який руйнується кислотами, лугами при нагріванні.Після занурення через пошкоджену шкіру вірус сказу розповсюджується по нервових стовбурах, досягає нервової системи, проникає в слинні залози і з слиною виділяється в зовнішнє середовище. Інкубаційний період продовжується протягом 1-3 місяців (або від 10 днів до року). Основними симптомами сказу є депресія, збудження, паралічі. Потім у хворого виникають неприємні відчуття в ділянці укусу (жар, тягучі болі, сверблячка), хоч рана давно загоїлась. Безпричинне хвилювання, депресія, безсоння, рідше підвищена роздратованість. Такий стан триває 1-3 дні, Після цього виникає стан збудження, який характеризується гідрофобією, підвищеною збудливістю і буйством. Гідрофобія (водобоязнь) проявляється тим, що при спробі пити у хворого виникають судомні скорочення м’язів глотки і гортані, дихання стає шумним, можлива короткочасна зупинка дихання. З’являються зорові і слухові галюцинації. Іноді виникають приступи буйства з агресивними діями. Через 2-3 дні збудження змінюється паралічем м’язів кінцівок, язика, обличчя. Смерть настає від паралічу дихання і занепаду серцевої діяльності через 12-20 годин після появи паралічів. Загальна тривалість захворювання 3-7 днів. При появі симптомів захворювання хворих врятувати не вдавалось. Профілактика сказу полягає в ліквідації захворюваності сказом серед тварин і в попередженні сказу у людей, які були укушені інфікованими тваринами. Проводять вакцинацію собак, знищують бродячих собак, вовків і т.ін. Невідкладна допомога при укусах тварин- промити рану мильною водою, обробити порошкоподібним антирабічним гама-глобуліном, припекти настойкою йоду.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УКУСІ ЗМІЇ

Змії розповсюджені майже всюди на земній кулі, за винятком полярних зон, а також деяких островів. На території нашої країни нараховується десять видів отруйних змій. Найбільш небезпечні укуси кобри, гюрзи, ефи. Менш небезпечні щитомордники. Найбільш розповсюджені гадюки. Після укусу щитомордника і гадюк трагічні наслідки бувають рідко, але деколи розвиваються тяжкі ускладнення.

Змії ведуть активний спосіб життя тільки в теплий період року – з перших чисел квітня і до глибокої осені, зимою впадають в сплячку, обираючи для цього нори гризунів. Необхідно знати деякі звички змій. Кобра, наприклад, здатна зробити кидок, рівний третій частині довжини її тіла. Дуже характерні погрози цієї змії: піднята вертикально передня частина тіла, роздутий кап’юшон , колихання з боку в бік, шипіння. Гадюка і гюрза перед кидком зигзагоподібно вигинають передню частину тіла. Ефа згортається в розетку, в центрі якої знаходиться голова з своєрідним малюнком, нагадуючи летючого плаха або хреста . Щитомордники перед нападанням дрібно трясуть кінчиком хвоста .

Якщо укусила змія, перш за все слід визначити, отруйна вона чи ні. На місці укусу залишаються сліди від зубів змії у вигляді двох серпоподібних смуг, утворюючих напівовал із дрібних точок. Неотруйна змія залишає тільки цей слід на шкірі. Якщо ж укусила отруйна змія, то в передній частині напівовала між серпоподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких переважно витікає кров. Токсичність отрути залежить від ряду факторів: фізіологічного стану і віку змії, кліматичних умов її перебування, часу, який минув з моменту пробудження від сплячки. У голодних змій отрути більше, ніх у ситих.

Отрута змій дуже складна за хімічним складом і являє собою комплекс речовин білкової природи, який володіє різним механізмом дії. Вона руйнує еритроцити, порушує згортання крові (знижує і підвищує), збільшує проникливість клітинних мембран, уражає нервову і серцево-судинну системи. Поскільки отрута змії містить речовини білкової природи, можливий розвиток алергічної реакції аж до анафілактичного шоку.

Що необхідно зробити, якщо укусила отруйна змія?

Перш за все постаратися як можна скоріше відсмоктати із рани отруту, постійно її випльовувати. Не можна цього робити тому, у кого є садни або інші поранення слизової губ або порожнини рота. Рану слід обробити 5%-ним спиртовим розчином йоду або одеколоном, спиртом. Відсмоктавши отруту, необхідно обмежити рухомість потерпілого. Якщо змія укусила в ногу, прибинтувати її до другої ноги і, підклавши що-небудь під ноги, злегка підняти їх. При укусі в руку необхідно зафіксувати її в зігнутому положенні. При сильному болі можна прийняти 1-2 таблетки аналгіну або баралгіну. Щоб прискорити виведення отрути, давати потерпілому більше чаю і лужної мінеральної води.

Найбільш ефективний засіб проти зміїної отрути – полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше ніж через 30 хвилин після укусу. Але вводити її може і повинен тільки медичний працівник. Самостійність небезпечна через можливий розвиток алергічних реакцій на введення сироватки. І якщо людині не надати термінової допомоги, вона може загинути.

Слід запам’ятати основне: потерпілого потрібно як можна швидше на носилках або попутним транспортом доставити в найближчий медичний заклад.Часто першу допомогу при укусах змії надають неправильно.

Категорично забороняється:

-       накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, але порушує кровопостачання в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (омертвіння) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;

-       припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами;

-       розрізати рану на місці укусу.

Всі ці маніпуляції не тільки не корисні, але й шкідливі. Вони призводять до розвитку довго не загоюваних інфікованих ран, сприяють порушенню обміну речовин в пошкоджених тканинах.

Відправляючись на відпочинок в гори, в ліс по гриби, ягоди, слід бути обережним. І не забувати, що змія кусається тільки захищаючись! Необхідно палицею розсунути зарослі, обстежити ущелени, щоб ненароком не потурбувати змію. Взути надійне взуття, надягнути широкі штани і заправити їх в черевики так, щоб утворився напуск. Якщо змія буде кусати, то вона прокусить тільки тканину штанів, а не шкіру.

Перша допомога при ужаленні перетинчастокрилими

При ужаленні бджолами (осами, шершнями, джмілями) може виникнути місцева або загальна реакція. Місцева реакція добре відома кожному, кого хоч раз укусила бджола або оса: сильний біль, сверблячка і жар, почервоніння, набряк. Особливо набрякають повіки, губи, статеві органи. Тривалість місцевої реакції 1-8 діб.

Загальні реакції бувають токсичними і алергічними. Токсична реакція виникає, коли людину одночасно ужалять декілька десятків або сотень комах. Помічено, що жінки і діти більш чутливі до отрути комах, ніж чоловіки.

Важкість загальної токсичної реакції залежить від кількості отрути, яка потрапила до організму. Доза отрути від ужалення 500 і більше комах смертельна для людини. При загальній токсичній реакції, крім місцевого набряку, може з’явитися кропивниця – пухирна свербляча висипка по всьому тілі. Вона супроводжується високою температурою, різким головним болем, блювотою, маренням, судомами.

Алергічна реакція на отруту комах виникає приблизно у 1-2% людей, і для її розвитку кількість отрути значення не має. Достатньо, щоб людину ужалила всього одна комаха. Алергічна реакція не виникає, якщо людину вперше ужалила перетинчастокрила комаха. Однак алергічна реакція, яка з’являється після кожного наступного укусу, буде все більш важкою.Ступінь важкості такої реакції може бути різна. Її наслідком бувають кропивниця, набряк обличчя, вушних раковин. Дуже небезпечний набряк язика і гортані, що може викликати задишку. Крім кропивниці і набряків, в ряді випадків спостерігається задишка, утруднений, хриплий видих, прискорене серцебиття, головокружіння, біль в животі, нудота, блювота, можлива короткочасна втрата свідомості. Найбільш тяжка алергічна реакція – анафілактичний шок, який загрожує життю. Він розвивається зразу ж за ужаленням. Людина втрачає свідомість (іноді на декілька годин), у неї порушується діяльність багатьох органів і систем, в першу чергу серцево-судинної і нервової.

Перша допомога потерпілому від отрути перетинчастокрилих

Перш за все слід вжити заходи, перешкоджаючи надходженню отрути в тканини і її розповсюдженню. Із усіх перетинчастокрилих жало залишають тільки бджоли, бо їх жалючий апарат має щербини. Тому, виявивши жало, слід обережно видалити його разом з отруйним мішечком, підчепивши нігтем знизу догори. Для послаблення місцевої токсичної реакції зразу ж після ужалення перетинчастокрилою комахою потрібно прикласти до цього місця шматочок цукру, що сприяє витягненню отрути з рани і попереджує розвиток набряку. Якщо набряк болючий і не зникає, необхідно звернутися до лікаря або потерти укушене місце тпблеткою валідолу, щоб пухлина, а також біль зникла. Чим швидше це зробити, тим наслідки впливу бджолиної отрути будуть меншими. При загальній токсичній реакції, щоб загальмувати всмоктування, на місці набряку слід покласти грілку з холодною водою або рушник, змочений в холодній воді. Потерпілому рекомендується більше пити. При кропивниці спостерігається зниження артеріального тиску, тому слід дати 20-25 крапель кордіаміну. Алкоголь категорично заборонено, поскільки він сприяє збільшенню проникливості судин, що призводить до посилення набряку.

Не можна використовувати для місцевого охолодження сиру землю, глину, як робить дехто, це може призвести до зараження правцем або зараження крові.

Загальна алергічна реакція ліквідується прийомом будь-якого антигістамінного препарату (дімедрол, супрастін). В решті випадків перша допомога при гострій алергічній реакції така ж, як і при загальній токсичній реакції: холодна грілка до місця ужалення, 20-25 крапель кардіаміну.

 Кашель, нежить, підвищена температура тіла - все це ознаки респіраторних захворювань (ГРЗ, ГРВІ, фарингіт, ангіна). Ми рідко з’ясовуємо, яке саме захворювання у дитини, узагальнюючи всі ці поняття в одне - застуда. Застуда у дітей - одне з найпоширеніших захворювань. Простудні захворювання переносяться дитиною, як правило, без ускладнень, якщо симптоми були виявлені своєчасно, і дитина отримала належне лікування. Якщо застуду не лікувати, то ускладнень не уникнути, вона може перейти в тяжчу форму і стати хронічною.

 Статистичні дані показують, що діти дошкільного віку хворіють на застуду приблизно 9 разів на рік, а діти, які відвідують дитячий садок, ще частіше - 12 разів. У підлітків і дорослих зазвичай відзначається близько 7 випадків застуди в році.

Консультація лікаря необхідна при таких симптомах:

раптова млявість зі зниженою температурою;

неадекватна реакція дитини на запитання-відповідь;

поява набряків, особливо на обличчі, в ділянці голови і шиї;

противірусний препарат

Плюс - при лікуванні застуди у дітей важливо часто (3-4 рази на день) провітрювати кімнату, виділити дитині окремий посуд і рушник (прати його щодня!). Якщо у дитини висока температура, їй показаний постільний режим, вітамінізована дієта, часте пиття до 2-2, 5 л на день (чай, соки, тепле молоко, відвар шипшини, чай з малиною і липовим цвітом, мінеральна вода і морси).

 Промивання носоглотки морською водою. Морська вода сприяє видаленню слизу, зменшує виділення, відновлює прохідність носових ходів, покращує носове дихання, а заодно змиває віруси і бактерії, що оселилися в носі.Біологічно активні речовини (їх 60 з 92 виявлених в природі), що містяться в морській воді сприяють відновленню захисної функції слизової оболонки. Зараз в аптеках продаються різні препарати на основі морської води, призначені для зрошення та промивання носа, порожнини рота і горла. Але не менш дієвим буде і розчин морської солі (1 чайна ложка на 4 склянки теплої кип’яченої води) або розчин куховарської солі з додаванням декількох крапель йоду. Вітамінізація - причому як вітамінними продуктами, так і вітамінними комплексами, розрахованими для дітей певного віку. Прийом противірусних препаратів. В якості профілактики або ж при найперших ознаках застуди малюку можна давати Амізон дитячий, для дітей з 6-ти років.

■      втрата сил та надмірне потовиділення;

НЕГАЙНО зверніться до лікаря протитуберкульозного диспансеру або  дільничного терапевта.Лікування туберкульозу:

■       дотримання спеціального гігієнічного режиму (для хворих з відкритою формою туберкульозу);

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ:

ПРОЙШЛИ ОБСТЕЖЕННЯ ТА 2-МІСЯЧНИЙ ПРОФІЛАКТИЧНИЙ КУРС ЛІКУВАННЯ;

НЕ ПАЛІТЬ І НЕ ЗЛОВЖИВАЙТЕ АЛКОГОЛЕМ;

■       ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ СТАЦІОНАРНОГО КУРСУ ЛІКУВАННЯ РЕТЕЛЬНО ДОТРИМАЙТЕСЬ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЛІКАРЯ:

■ДИФТЕРІЯ - ВАЖКЕ, НЕБЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я ІНФЕКЦІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ. РІВЕНЬ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ЗАЛЕЖИТЬ,

ТРИВАЛО ЗБЕРІГАЄТЬСЯ НА ПРЕДМЕТАХ УЖИТКУ, ІГРАШКАХ, КНИГАХ.

НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ, ПЕРИФЕРИЧНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ.

■   ПІДВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА УЖЕ У ПЕРШІ ДНІ ДО 38-39°С. АЛЕ ІНОДІ ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА МОЖЕ

■   ПРИ ДИФТЕРІЇ ГОРТАНІ (ДИФТЕРІЙНИЙ КРУП) РІЗКО УТРУДНЮЄТЬСЯ ДИХАННЯ АЖ ДО ЦІЛКОВИТОЇ ЙОГО ЗУПИНКИ.

ЛЮДИ, ЯКІ НЕ ХВОРІЮТЬ, АЛЕ МАЮТЬ ЗБУДНИК В ОРГАНІЗМІ.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! ПРИ ПОЯВІ ОЗНАК АНГІНИ СВОЄЧАСНО ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ.

ОБЕРЕЖНО! КРАСНУХА!

ТИЖДЕНЬ  ХВОРОБИ.  ХВОРІ  НА ВРОДЖЕНУ КРАСНУХУ ЗАРАЗНІ ВІД КІЛЬКОХ МІСЯЦІВ ДО ДВОХ РОКІВ.

§  ПІСЛЯ  ПРИХОВАНОГО  ПЕРІОДУ (11-24 ДНІ) ХВОРОБА ПОЧИНАЄТЬСЯ ПОСТУПОВО. ЗА 1-2 ДНІ ДО ПОЯВИ ВИСИПКИ

■

■      У ЖІНОК, ЯКІ ЗАХВОРІЛИ НА КРАСНУХУ У ПЕРШІ ТРИ МІСЯЦІ ВАГІТНОСТІ, ЧАСТО УРАЖАЄТЬСЯ ПЛІД ( МОЖЛИВІ ВИКИДНІ,

ЛІКАРІ РАДЯТЬ БАТЬКАМ НЕ РИЗИКУВАТИ   МАЙБУТНІМ   СВОЇХ ДІТЕЙ  ТА   СВОЄЧАСНО   ПРОВОДИТИ  ЇМ ПРОФІЛАКТИЧНІ ЩЕПЛЕННЯ!    

ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ

Харчовими отруєннями називають такі захворювання людини, що передаються переважно через їжу. Основною причиною їхнього виникнення є вживання в їжу продуктів, що володіють шкідливою дією чи в результаті розвитку в них шкідливих мікроорганізмів, чи внаслідок вмісту там різних токсичних речовин. У більшості випадків ці захворювання характеризуються коротким інкубаційним періодом і бурхливим протіканням з явною перевагою симптомів гострого отруєння. Однак вони можуть протікати і по типу хронічної інтоксикації. Необхідно відзначити, що харчові отруєння найчастіше виникають раптово, нерідко захоплюючи значний контингент осіб, і, як правило, досить швидко згасають.Серед бактеріальних харчових отруєнь найбільше поширення у всіх країнах світу мають токсикоінфекції. Сама назва показує двоїстий характер даних патологічних станів, що обумовлюються, з одного боку, масованим проникненням в організм збудників інфекції, а з іншого боку – комплексом клінічних явищ, типових для інтоксикації. Етіологія цих отруєнь найбільше часто буває зв'язана з деякими представниками сальмонел – S. typhi murium, S. enteridis, S. cholerae suis і ін. Крім того, у зазначеному відношенні мають визначене значення окремі штами умовно-патогенних бактерій (кишкова паличка, протей, Cl. perfrmgens) і стрептококів. При проведенні спеціальних досліджень було встановлено, що основну роль у патогенезі токсикоінфекції має надходження в шлунково-кишковий тракт живих мікробів, причому продукти, навіть рясно засіяні сальмонелами, після ретельної термічної обробки не викликають захворювань. Володіючи проти людини лише обмеженим ступенем патогенності, збудники цих отруєнь досить швидко гинуть з виділенням ендотоксина, тому в клінічній картині і домінують симптоми інтоксикації. Після інкубаційного періоду, що продовжується звичайно 6 – 12 год (в окремих випадках до 24 – 48 ч), у потерпілих розвиваються симптоми гострого ентерита, причому в 80% випадків спостерігається легка форма захворювання, що супроводжується поносом, блювотою, болями в животі, погіршенням загального стану і нерідко підвищенням температури. Звичайно всі зазначені симптоми зникають на 2 – 3-й день і настає повне видужання. Порівняно рідко зустрічається важка форма цього отруєння, що характеризується явищами колапсу, загальним важким станом і зневоднюванням організму. Нарешті, у маленьких дітей сальмонельози можуть ускладнюватися сепсисом, що супроводжується високою летальністю.

Захворювання виникає при вживанні  інфікованих харчових продуктів. У багатьох випадках зараження відбувається при вживанні в їжу м'яса хворих тварин чи бацилоносіїв. Іншим шляхом є посмертне зараження тварин, обумовлене недотриманням правил забою худоби, коли вміст кишечнику попадає на її поверхню. Визначене значення в цьому відношенні мають також гризуни, що хворіють сальмонельозами. Нарешті, велику небезпеку для контактного інфікування харчових продуктів служить бацилоносійство серед персоналу підприємств суспільного харчування. Профілактика токсикоінфекцій вимагає встановлення строгого ветеринарно-санітарного контролю на тваринницьких фермах і  дотримання загальних гігієнічних правил на підприємствах суспільного харчування. Дозаходів щодо попередження масивного розмноження мікроорганізмів у харчових продуктах відносять достатнє охолодження і швидку реалізацію готових виробів, що виключає затримку їх у теплих приміщеннях кухні.

По своїй етіології немікробні отруєння дуже різноманітні, причому схематично їх можна розділити на інтоксикації продуктами, отруйними по своїй природі і які тимчасово здобувають токсичні властивості, а також отрутними домішками.

Звертаючи до першої підгрупи, необхідно насамперед зупинитися на отрутних грибах, тому що захворювання, викликані ними, займають важливе місце серед немікробних харчових отруєнь.

З всіх отрутних грибів найбільш небезпечним, безсумнівно, є бліда поганка, до складу якої входять сильнодіючі токсичні речовини – аманітогемолізін і аманітотоксин. Про негативні  наслідки, зв'язані з випадковим її вживанням у їжу, свідчить хоча б той факт, що смертність при даних отруєннях досягає 50% і більш. Клінічна картина цього отруєння звичайно має холероподібну форму, коли після інкубаційного періоду, що дорівнює в середньому 10 – 12 год, у потерпілих відзначаються різкі болі в животі, частий стілець, непреривна блювота, зневоднення організму, жовтяниця, анурія і коматозний стан. Найбільше часто отруєння блідою поганкою спостерігаються серед дітей, чому сприяє та обставина, що вона є смертельно небезпечним двійником таких їстівних грибів, як печериці і сироїжки.

До хронічних інтоксикацій можна віднести і нітратну метгемоглобінемію, зв'язану з тривалим споживанням ковбас і питної криничної води, що містить багато нітратів. Установлено, що дана інтоксикація має істотне значення не тільки для здоров'я грудних дітей, але і для дорослих, особливо страждаючим захворюванням легень, коронарною недостатністю й анемією. Це зв'язано з тією обставиною, що навіть при порівняно низьких рівнях метгемоглобіну відзначається інактивація оксигемоглобіну і зниження доставки кисню до тканин. Небезпека збільшується ще тим, що підвищений вміст нітратів виявляється й у цілому ряді рослинних продуктів, у тому числі в картоплі, моркві, ріпі, редисі, кольоровій капусті, салаті й ін. Відповідно до існуючих нормативів, не можна допускати для питних цілей воду, що містить нітратів більш 10 мг/л. Для ковбасних же виробів цей норматив може коливатися в межах від 0,03 до 0,1 г/кг.

В даний час загальна увага залучає можливість розвитку хронічних харчових отруєнь унаслідок використання в сільському господарстві різних пестицидів. Як уже неодноразово вказувалося, вони можуть накопичуватися в ґрунті, проникати в рослини, молоко і м'ясо тварин. Особливу небезпеку в даному відношенні представляють стійкі пестициди, наприклад хлорорганічні ядохімікати (ДДТ), з'єднання дієнового синтезу (хлоридан, алдрін) і деякі інші. Вони акумулюються в організмі людини, особливо в тканинах, багатих жиром і ліпоїдами, уражаючи паренхіматозні органи і центральну нервову систему.

Таким чином, хімізація сільського господарства становить відому небезпеку у відношенні можливості виникнення масових хронічних харчових інтоксикацій і вимагає проведення цілого комплексу профілактичних заходів. У цих цілях чи забороняється ,чи обмежується застосування стійких і особливо токсичних пестицидів, установлюються строгі агрономічні правила, що регламентують кількість використовуваних препаратів і терміни їхнього нанесення на вегетуючі рослини. Іншими словами, у сільському господарстві варто застосовувати для обробки продовольчих культур пестициди з можливо більш коротким періодом розпаду, що забезпечує повне звільнення їстівної частини рослин від залишків ядохіміката  під час збору  врожаю.

Контроль за виконанням цих вимог покладається на спеціальні лабораторії, організовані при санітарно-епідеміологічних станціях.

Харчові отруєння— захворювання, які можуть бути викликані продуктами, отруйними за своєю природою, або хвороботворними мікробами.Харчові отруєння мікробного походження поділяються на дві групи: токсикоінфекції та бактеріальні токсикози.Токсикоінфекції— це отруєння, викликаю мікробами, які розмножилися на продукті.Бактеріальні токсикози — це отруєння, викликані отрутою, яку мікроби виділили у продукті. До них належать ботулізм та стафілококові токсикози.

Харчові продукти, не змінюючи свого зовнішнього вигляду й органолептичних якостей внаслідок нагромадження у них токсинів можуть стати отруйними. Використання таких продуктів може викликати захворювання. Токсини через стінки шлунка та кишечника потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. Ознаки захворювання проявляються дуже швидко. У хворих з'являється загальна слабкість, біль у животі, головний біль, нудота, підвищення температури, відбувається зневоднення організму, можлива навіть смерть. Дуже небезпечними отруєннями є ботулізм і отруєння, викликані стафілококами.

Ботулізм—важке отруєння, яке виникає внаслідок споживання їжі, отруєної паличкою ботулінуса. Ці мікроби в природі поширені у грунті, намулі водойм, кишечниках риб (особливо осетрових), тварин; трапляються на фруктах і овочах.Поширюється цей вид мікроорганізмів анаеробним шляхом, оптимальна температура для його розвитку 30-37 °С, при температурі, нижчій від 15 °С він розвивається, проте токсинів не утворює. Потрапляючи на харчові продукти, паличка ботулінуса розмножується і виділяються токсини. Вони скупчуються водному місці продукту, тому отруїтися можуть не всі люди, які споживали отруєний продукт. Токсин бацили ботулізму — холодостійкий, але чутливий до кислотності середовища. Підвищений вміст солі в продукті зупиняє розвиток цього мікроба. Спори ботулінуса дуже термостійкі, вони витримують температуру до 120 градусів. Тому цей мікроб може розмножуватися в консервах. В процесі розвитку цих мікробів виділяється газ, тому кришки банок здуваються. Хоча інших ознак пошкодження такого продукту немає, він однаково дуже токсичний і небезпечний для використання. Бацили ботулізму можуть успішно розвиватися і у вареній ковбасі, великих шматках копченого м'яса, буженині, червоній рибі.При отруєнні ботулізмом токсин паралізує серцево-судинну та нервову системи, викликає пониження температури тіла, параліч мовлення. Лікування цього захворювання здійснюється за допомогою спеціальних сироваток, інакше може настати смерть.Щоб запобігти поширенню цього захворювання слід правильно термічно обробляти та ретельно мити продукти, які готуються для консервування в домашніх умовах. На підприємствах масового харчування не слід допускати до реалізації бомбажні консерви, варену і смажену рибу зберігати ляше у морозильних камерах і не більше 48 год.Приймаючи баночні консерви, слід перевіряти їх на бомбаж і зберігати у холодильній шафі. Не допускати приготування баночних консервів і грибів у домашніх умовах, оскільки гриби часто можуть бути засіяними спорами ботулінуса.

Отруєння стафілококом відбувається під час споживання їжі, отруєної токсинами цього мікроба. Стафілококові харчові отруєння можуть відбуватися при використанні різних продуктів. Ці мікроби здатні розвиватися за аеробних і анаеробних умов, вони нерухомі, утворюють не спори, а скупчення, що нагадують виноградне гроно. Найкраще розвиваються при температурі 37 °С.  Гинуть при температурі 120 °С. Джерелом забруднення харчових продуктів стафілококом найчастіше можуть бути люди, хворі на ангіну, катар верхніх дихальних шляхів, гнійничкові захворювання шкіри. Корови та кози, хворі на мастит, також можуть стати джерелом зараження продуктів.Харчові продукти після отруєння цим мікробом зовні не змінюються, тому це небезпечно. Організм  людини дуже чутливий до цього токсину і вже через 1-6 год. після отруєння проявляються ознаки захворювання—болі у шлунку, нудота.Найчастіше отруєння стафілококом відбувається під час вживання молока, кефіру, кондитерських виробів (особливо з кремом), сиру, бринзи, рибних і м'ясних кулінарних виробів. Щоб запобігти цьому отруєнню, слід дотримуватися правил зберігання цих продуктів, а осіб, які мають доступ до харчових продуктів, за наявності гнійничкових захворювань та ангіни — до роботи не допускати.Готову їжу можна зберігати не більше визначеного терміну при температурі 2 - 6 °С або в гарячому вигляді—не нижче 65 °С. Молоко слід обов'язково кип'ятити, простоквашу-самоквас використовувати лише для приготування тіста, непастеризований сир — для страв, які піддаються термічній обробці. Працівникам сфери масового харчування слід бути обережними з кондитерськими виробами. Зберігати вироби з масляним кремом при температурі 2-6 °С не більше 36 годин, зі заварним кремом — не більше 6 годин. У літній період кондитерські вироби зі заварним кремом бажано не готувати.

До харчових токсикоінфекцій належать отруєння, викликані бактеріями з групи сальмонел, кишечної палички, палички протея.Отруєння сальмонелами найчастіше виникає під час вживання зараженого м'яса, яєць та продуктів їх переробки. Вони не здатні утворювати спор, рухомі, найкраща температура для їх розвитку —37 °С. При температурі більшій від 80 °С—гинуть. Соляні розчини затримують розвиток цих мікроорганізмів.Джерелом розповсюдження сальмонел може бути велика рогата худоба, свині, коні, домашні птахи та різні гризуни. Небезпечними для людей є тварини-бактеріоносії.М'ясо може забруднюватися сальмонелами як за життя тварин, так і після їх забою. У хворих тварин можливе проникнення мікробів із кишечника у тканини. Молоко може інфікуватися ще у вимені тварини. Але зараження цих продуктів можливе і через дотик рук, одяг працівників, які безпосередньо стикаються з цими тваринами, через інвентар. М'ясо може забруднюватися у процесі забою, через контакт з тушами інфікованих тварин, через мух, гризунів. Яйця (особливо водоплавної птиці) також можуть бути інфіковані цим мікробом, їх можна використовувати лише для приготування продуктів, які піддаються високій термічній обробці. До продажу вони не допускаються. Риба, виловлена зі забруднених водойм, також нерідко може бути забрудненою сальмонелами.Дуже сприятливим середовищем для розвитку цих мікробів є паштети, м'ясні або рибні фарші, ліверні та кров'яні ковбаси. Однак правильна термічна обробка продуктів може забезпечити їх очищення від сальмонел, ці мікроорганізми стійкі до висушування, тому довго можуть залишатися на предметах вжитку.Щоб запобігти поширенню сальмонелозу, слід чітко дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог під час приготування їжі, дотримуватися температурного режиму при зберіганні продуктів (особливо швидкопсувних). Одними з основних заходів попередження такого отруєння є своєчасне проходження працівниками сфери харчування медичних оглядів на сальмонелоносійність.Крім цього, важливо дотримуватися маркування розробник дощок, ретельно мити столовий посуд, кухонний інвентар. При прийманні м'яса слід перевіряти наявність тавра, яке б свідчило про проходження ветеринарно-санітарного контролю. Під час приготування м'яса його потрібно добре проварювати та просмажувати, особливо вироби із фаршу. Яйця водоплавної птиці можна використовувати лише в хлібопекарській промисловості. Курячі яйця перед використанням слід обов'язково мити, молоко—кип'ятити, простоквашу-самоквас використовувати лише для тіста, непастерлзований сир — для страв, які піддаються тепловій обробці. Холодні страви слід оберігати від забруднення руками під час приготування, заправлені салати та вінегрети зберігати не більше однієї години. Всю готову їжу потрібно зберігати при температурі 2 - 6°С і не більше визначених термінів, а гарячому вигляді — не нижче 65°С. їжу, яка довго зберігається, необхідно піддавати повторній тепловій обробці.

Перша допомога при харчовому отруєнні (у дітей). Дітям старшого віку, якщо вони в свідомості і контактні, потрібно викликати блювоту, для цього дати їм випити кілька склянок теплої кип'яченої води, повторити процедуру 3-4 рази, а в останній раз дати 5 таблеток активованого вугілля або розчин(наприклад, розчин Регідрон (1 пакет на 1 л води) . Якщо дитина не може сама викликати блювотний рефлекс, допоможіть йому: поворушіть ручкою ложки або шпателем корінь язика. УВАГА! У дітей молодшого віку блювоту викликати не можна! Якщо у них збережено акт ковтання, то для зменшення концентрації токсичної речовини в організмі потрібно дати випити воду з розчиненими трьома пігулками активованого вугілля.Також допомагає ( розчин Регідрон (1 пакет на 1 л води).  Дитину потрібно укласти в ліжко, заспокоїти. Голову повернути набік, щоб хворий не захлинувся блювотними масами. Якщо блювота була, необхідно пальцем, загорнутим пелюшкою, очисти рот. УВАГА! Якщо отруїлася дитина, необхідно викликати "Швидку допомогу".

Зверніть увагу, чим могла отруїтися дитина і залиште цю речовину до приїзду лікаря, покажіть йому, можливо, знадобиться лабораторне дослідження з метою вивчення виду отрути.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ДІАГНОСТИКИ

ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ

Шановні батьки ! Дуже важливо уважно стежити за  поставою вашої дитини, щоб завчасно попередити будь - які відхилення. Порушення постави ви можете визначити самостійно в домашніх умовах , оглянувши дитину в декількох позиціях.

Позиція № 1. Дитина стоїть прямо з опущеними руками вздовж тулуба спиною до вас. Ознаки здорової постави:

-         плечі дитини – на одному рівні;

-         кути лопаток – симетричні;

-         лінії овалів тіла ( шиї , талії, грудної клітки) – симетричні;

-         тазові кістки і сідничні складки – на одному рівні;

-         хребет рівний.

Позиція №2. Дитина повільно нахиляє голову і поступово згинається, опускаючи руки до підлоги. Ознаки здорової постави :

-         симетрія тіла під час нахилів не порушується;

-         ділянки спини з посиленою або ослабленою мускулатурою – відсутні;

-         відрізки між виступами хребта – однакові;

-         викривлення хребта вліво чи вправо – відсутні.

Позиція №3. Дитина, стоячи рівно, повертається  до вас лівим , потім правим боком. Ознаки здорової постави :

-         всі частини тіла з обох боків  - симетричні ;

-         сутулість або деформація грудної клітки – відсутні.

Позиція №4. Дитина лежить на рівній поверхні ( підлога , ліжко) з витягнутими вздовж тіла руками. Ознаки здорової постави:

-         розміри правої і лівої стопи – однакові;

-         довжина ніг за співвідношенням притиснутих правої і лівої п’ят – однакова.

Якщо під час огляду дитини ви не помітили жодних викривлень хребта , асиметрії тіла і кінцівок, ознак плоскостопості , це вказує на здорову поставу вашої дитини. Якщо ви виявили порушення симетрії тіла , викривлення хребта, плоскостопість, необхідно проконсультуватися у лікаря – ортопеда для визначення причин порушення постави і розроблення комплексу індивідуальних лікувальних та реабілітаційних заходів. До консультації з лікарем дитину необхідно звільнити від фізичних навантажень.

Лікування порушень постави має бути індивідуальним і, зазвичай, є тривалим  - від 2-3 місяців до кількох років.

З метою профілактики порушень постави бажано проводити огляд вашої дитини щомісяця.

Профілактика грипу та застуди у дітей

 

Послідовність пір року завжди залишається однією і тією ж. І такими ж залишаються щорічно супутні хвороби холодного періоду: грип, застуда, ГРВІ та просто зниження імунітету, неминуче викликає одну з перерахованих захворювань. Самі по собі грип і застуда переносяться набагато легше, ніж наслідки і ускладнення, які починаються після них.

 

Здавалося б, хвороба відступила і можна радіти, повернувшись до колишнього способу життя?Найбільше ця перспектива тішить маленьких діточок, яким за час хвороби сидіти вдома страшно набридає.

 

Проведена вчасно профілактика грипу та застуди у дітей є запорукою того, що не доведеться просидіти вдома, пропустивши кілька днів шкільних занять або веселих днів в дитячому саду. Кожен батько прагне захистити не стільки себе, скільки своїх дітей, щоб уберегти від страшних захворювань, які до того ж, на сьогоднішній день мутують і представляють ще більшу небезпеку.

Ліки, які пропонуються для лікування і профілактики, настільки красиво розрекламовані і так багато обіцяють тим, хто їх приймає, але насправді не можуть впоратися іноді навіть з самою звичайною застудою. У таких випадках звертатися доводиться до народної медицини, яка щире піклується про наше здоров'я і підтверджує свою ефективність протягом століть. Отже, щоб успішно протистояти спробам хвороботворних мікробів атакувати імунну систему, необхідно проводити профілактичні заходи , що викликають підвищення імунітету у дітей.

 

Смачним і корисним є напій, який приготовлений з ягід шипшини. У сухому вигляді, їх необхідно ретельно подрібнити, перетворивши на порошкоподібну масу. Взяти п'ять ложок цієї суміші і помістити в киплячу воду. Довівши суміш до кипіння, залишити настоюватися на десять годин. Після настоювання рекомендується процідити, після чого можна приймати як пиття. Дітям можна давати по половинці склянки кілька разів на день. Можна навіть замінити у дітей в меню цим напоєм звичайний чай і компот. У шипшині міститься дуже велика кількість вітаміну групи С. Профілактика грипу та застуди за допомогою шипшини повинна проводитися регулярно, тобто приймати напій можна кілька днів поспіль, а перерву зробити досить на тиждень.

 

Відмінними лікувальними і профілактичними властивостями характеризуються липа, калина. Їх плоди й суцвіття заливають окропом. Після декількох хвилин кип'ятіння відвар приймають як питво у теплому, бажано навіть гарячому, у міру можливості, вигляді. Не забороняється додавати цукор у напій, щоб він здався смачним дітям. А замінити цукор можна медом, тільки додавати його рекомендується в тепле пиття, щоб він не втратив своїх цілющих властивостей.

Хто з нас зараз ризикує не користуватися дарами природи і не запасається на зимовий період малиною або чорною смородиною? Ці ягоди, які без варіння перетираються з цукром, є відмінною основою для приготування гарячого чаю або теплого напою, за допомогою якого може здійснюватися профілактика грипу та застуди. Також малину можна додавати в звичайний чорний чай, так само, як лимон чи мед. Яскраво виражене профілактичне властивість приписують ялицевої олії. Вона може використовуватися як основа для інгаляційних процедур, а також як засіб для розтирання. Ялицеве масло можна використовувати для розтирання у дітей, які вже захворіли, а також для профілактики. Нежить легко забути, якщо ялицеве масло закапати в ніс. Воно добре виліковує кашель допомогою втирання в область грудної клітини, а також шляхом інгаляцій. Не обійтися в профілактичних заходах і без лимона. Запасіться на зиму перекрученим на м'ясорубці лимоном разом з цедрою з додаванням цукру. Достатньо однієї ложки такої суміші, доданої до чаю, щоб зменшити шанси хвороби.

Підвищити імунітет у дітей допоможуть і такі банальні процедури, як загартовування та спортивні вправи. У дитячих садках елементарні заняття фізкультури проводяться обов'язково, а от дітки, які перебувають на домашньому вихованні, часто позбавлені фізичних навантажень.

 

Профілактика грипу та застуди неможлива без прогулянок на свіжому повітрі. Абсолютно неправильно при настанні перших холодних або похмурих днів закрити дитину в квартирі і не виходити на вулицю. Так ви тільки створите всі найсприятливіші умови для розмноження хвороботворних мікрофлори. На загартовування можуть зважитися не всі батьки, а ось позбавляти прогулянок дітей ні в якому разі не можна. Для дітей можна застосувати саме просте загартовування, наприклад, тільки для ніг і ступень. Поступово привчайте дитину опускати ноги в холодну воду. Спочатку експериментуйте з теплою, майже гарячою водою, а потім одну з ємкостей розбавляйте поступово холодною водою. Загартовування варто проводити щодня, не знижуючи регулярність навіть влітку, в часи, коли активність вірусів знижується.

 

Дуже важлива профілактика грипу та застуди у дошкільних закладах. Там бактерії можуть розміщуватися на іграшках, підлогах, столиках і дверцятах шафок. Немає такого місця, яке не могли б зайняти противні бактерії. Вихователям дитячого саду рекомендується приймати участь у профілактичних заходах нітрохи не менше, ніж батькам, так як вони у відповіді за кожну дитину так само, як за свою. 

 

Пояснивши батькам важливість подібних процедур, можна залучити їх до спільного очищенню приміщень, де більшу частину дня проводять діти.

Дитячий травматизм  і його профілактика

Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в більшості нещасних випадків можна було б запобігти.

 

На дитячий вік припадає 25% всіх пошкоджень, які отримує людство. У нашій державі приділяється багато уваги профілактиці дитячого травматизму та виділяються великі матеріальні кошти, щоб підростаюче покоління виросло здоровим.

Однак ще дуже часто діти отримують ушкодження (травми), які іноді ведуть до інвалідності. Нещастя з дитиною відволікає батьків від трудової діяльності, негативно діє на їхнє здоров’я. Найбільше число травм відбувається у хлопчиків, в 2-3 рази частіше, ніж у дівчаток, що можна пояснити більшою активністю хлопчиків.

 

Для того щоб уберегти дітей від травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:

 

• суворо стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки і т.п.;
• з підвищеною увагою і обережністю переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ), де раптово можуть з’явитися діти;
• не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;
• ховати в недоступних місцях сірники, запальнички;
• зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;
• не допускати дітей близько до топлення печі і напруженим предметів (електроплитці, праски, чайнику та ін);
• при купанні дітей дорослим не можна ні на хвилину відлучатися.

 

У дітей дошкільного віку травми можуть бути найрізноманітнішими. У побуті це можуть бути опіки, падіння в сходовий проліт, при катанні на поручнях, падіння з велосипеда, з парканів, дахів, гаражів, дерев, дорожньо-транспортні пригоди. Вуличний травматизм частішає навесні, влітку, коли діти багато часу проводять на вулиці. У величезній більшості випадків дитячого транспортного травматизму винним виявляється дитина. Більшу частину свого часу дитина проводить у товаристві батьків та дорослих. Природно, що приклади поведінки на вулиці він бере, перш за все, зі своїх рідних.

 

Перша допомога при падіннях та нещасних випадках на дорозі

Ушкодження голови, хребта та шиї особливо небезпечні, бо можуть спричинити параліч та становлять серйозну загрозу для життя. Тому перш за все необхідно обмежити рухливість голови та спини потерпілого. Варто уникати будь-яких згинів хребта, щоб запобігти додатковим пошкодженням.

Якщо дитина не може рухатися або відчуває гострий біль, скоріш за все у неї перелом кісток. При відкритому переломі, тобто коли на місці пошкодження – рана, долікарська допомога найперше полягає в зупинці кровотечі і накладанні стерильної пов'язки. При цьому потрібно слідкувати за тим, щоб уламки кістки не занурювалися вглиб рани, оскільки в подальшому це може призвести до запалення та загнивання кістки.

 

Поламану кінцівку треба знерухомити, наклавши на неї шину з підручних матеріалів. Шини слід накладати обережно, щоб не викликати болю, тому, як правило, їх накладають поверх одягу і взуття або поверх якоїсь тканини чи вати. При шинуванні необхідно забезпечити нерухомість принаймні двох найближчих суглобів (одного вище, іншого – нижче перелому), а при пошкодженні стегна – трьох суглобів нижньої кінцівки (тазостегнового, колінного, гомілкового). Шинна пов'язка не повинна стискати великі судини, нерви та уламки кісток.

 

Якщо дитина непритомна, її слід тримати в теплі та негайно викликати невідкладну медичну допомогу. У разі сильних синців та розтягів, уражені місця можна занурити в холодну воду або прикласти на 15 хвилин лід. Холод допоможе втамувати біль, зняти набряки та синці.

 

 

Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплені є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища. 

Потрібно пам’ятати  

 

правила поведінки під час занять зимовими розвагами:

 

• кататися  можна  тільки,  якщо  лід  на  річці  міцний.
• у  місцях  масового  перебування  людей
• товщина  льоду  має    складати  не     менше 15 см,  а  самі  майданчики  для  забав   відгороджені  від  решти  річкової,  озерної  території  яскравими  стрічками,  за  якими  перебування  людей  категорично забороняється.

 

 

Санки,  лижі,  ковзани – найулюбленіші  речі  в  користуванні  дітей  взимку.  На  жаль  саме  вони  стають  причиною  багатьох  травм. Ні, це зовсім  не  означає,  що  не  потрібно  кататися  на  санках,  ковзанах, подорожувати  на  лижах.  Але  давайте  пригадаємо,  які  правила  не потрібно  порушувати,  щоб  не  завдати  шкоди  собі  та  оточуючим.

 

Ви  повинні  пам’ятати: 

 

• Санки  мають  бути непошкоджені, з  усіма  дощечками,  щоб  під  час  катання  діти  не  покалічилися.
• Кріплення  на  лижах  має  бути  також  ціле,  і  правильно прикріплене  на  ногах,  щоб  нога  не  вислизнула  і  не  було  ризику  її зламати  чи  вивихнути.
• Ковзани  мають  бути  відповідного  розміру,  не більші,  оскільки  це  також  може привести  до  травматизму.

 

Коли    вибирається  місце  для  забав,  як  правило  шукають  пагорб  чи схил,  з  якого  будуть спускатися  на  санках  чи  лижах.    

 

Потрібно  пам’ятати,  що  місце  де  діти  будуть  кататися,  обов’язково повинно  бути  безпечним,  тобто  далеким  від  дороги. 

 

Основне,  що   повинні  запам’ятати  діти  це  те,  що  катання  на  лижах, санках,  ковзанах  має стати  веселою  розвагою,  а  не  нести  небезпеку їхньому  здоров’ю.

 

Батьки! Життя та здоров’я дитини у ваших руках! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте його від можливих травм.

Особиста гігієна дітей дошкільного віку